навильник

нави́льник

іменник чоловічого роду

держак вил; кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз

діал.

Значення в інших словниках

1. навильник — див. держак  Словник синонімів Вусика
2. навильник — -а, ч., діал. 1》 Держак вил. 2》 Кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навильник — НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Держак вил. Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (С. Чорнобривець); – Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (І. Багмут).  Словник української мови у 20 томах
4. навильник — НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Держак вил. Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (Чорн., Потік.., 1956, 293); — Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (Багмут, Служу Рад.  Словник української мови в 11 томах