1. Орфографічний словник української мови

навильник

нави́льник

іменник чоловічого роду

держак вил; кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навильник — див. держак Словник синонімів Вусика
  2. навильник — -а, ч., діал. 1》 Держак вил. 2》 Кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навильник — НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Держак вил. Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (С. Чорнобривець); – Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (І. Багмут). Словник української мови у 20 томах
  4. навильник — НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Держак вил. Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (Чорн., Потік.., 1956, 293); — Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (Багмут, Служу Рад. Словник української мови в 11 томах