1. Орфографічний словник української мови

навилок

нави́лок

іменник чоловічого роду

кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз; копиця

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навилок — див. держак Словник синонімів Вусика
  2. навилок — -лка, ч., діал. Те саме, що навильник 2). Навилок сіна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навилок — НАВИ́ЛОК, лка, ч., діал. 1. Те саме, що нави́льник 2. Навилок отави; Навилок сіна. 2. Копиця. Скошену траву просушували, розбиваючи вали граблями і дерев'яними вилами, кілька разів перевертали, щоб добре просохла, а під вечір складали в “навилки”, “пласти”, “копиці” (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. навилок — НАВИ́ЛОК, лка, ч., діал. Те саме, що нави́льник 2. Навилок отави; Навилок сіна. Словник української мови в 11 томах
  5. навилок — Навилок, -лка м. навильник, -ка, м. нави́льня, -ні, ж. Количество сѣна, поднятое на вилахъ. Словник української мови Грінченка