навилок
НАВИ́ЛОК, лка, ч., діал.
1. Те саме, що нави́льник 2.
Навилок отави;
Навилок сіна.
2. Копиця.
Скошену траву просушували, розбиваючи вали граблями і дерев'яними вилами, кілька разів перевертали, щоб добре просохла, а під вечір складали в “навилки”, “пласти”, “копиці” (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навилок — нави́лок іменник чоловічого роду кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз; копиця діал. Орфографічний словник української мови
- навилок — див. держак Словник синонімів Вусика
- навилок — -лка, ч., діал. Те саме, що навильник 2). Навилок сіна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навилок — НАВИ́ЛОК, лка, ч., діал. Те саме, що нави́льник 2. Навилок отави; Навилок сіна. Словник української мови в 11 томах
- навилок — Навилок, -лка м. навильник, -ка, м. нави́льня, -ні, ж. Количество сѣна, поднятое на вилахъ. Словник української мови Грінченка