навильник
НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал.
1. Держак вил.
Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (С. Чорнобривець);
– Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (І. Багмут).
2. Кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз.
Він [Карпо] підняв вила і, схопивши ними навильник соломи, далеко шпурнув її від себе (В. Винниченко);
Орудує [Настя] вилами незгірш парубка. Набере сухої отави добрий навильник і – одним махом на копицю (І. Цюпа);
Кинувши останній навильник гною, він хотів зрушити з місця тачку (С. Добровольський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навильник — нави́льник іменник чоловічого роду держак вил; кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз діал. Орфографічний словник української мови
- навильник — див. держак Словник синонімів Вусика
- навильник — -а, ч., діал. 1》 Держак вил. 2》 Кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навильник — НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Держак вил. Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (Чорн., Потік.., 1956, 293); — Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (Багмут, Служу Рад. Словник української мови в 11 томах