навильник
НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал.
1. Держак вил.
Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (Чорн., Потік.., 1956, 293);
— Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34).
2. Кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз.
Орудує [Настя] вилами незгірш парубка. Набере сухої отави добрий навильник і — одним махом на копицю (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 209);
Кинувши останній навильник гною, він хотів зрушити з місця тачку (Добр., Тече річка.., 1961, 27).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навильник — нави́льник іменник чоловічого роду держак вил; кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз діал. Орфографічний словник української мови
- навильник — див. держак Словник синонімів Вусика
- навильник — -а, ч., діал. 1》 Держак вил. 2》 Кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навильник — НАВИ́ЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Держак вил. Десь на горищі Юхим знайшов суху деревину, вистругав навильник, біля стіни поставив справні вила (С. Чорнобривець); – Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (І. Багмут). Словник української мови у 20 томах