навперемін
НАВПЕРЕМІ́Н, присл., розм. Те саме, що наперемі́нку.
Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Ю. Янов., II, 1958, 22);
Метелиця й відлига, Сльота й туман ішли навперемін (Бажан, І, 1946, 154).
Словник української мови (СУМ-11)