навскоси
НАВСКОСИ́, присл. Те саме, що на́вскі́с.
Сонце било в ту гущавину навскоси, освічувало її наскрізь (Н.-Лев., II, 1956, 159);
Краплі дощу навскоси падали за віконцем (Тич., III, 1957, 423).
Словник української мови (СУМ-11)НАВСКОСИ́, присл. Те саме, що на́вскі́с.
Сонце било в ту гущавину навскоси, освічувало її наскрізь (Н.-Лев., II, 1956, 159);
Краплі дощу навскоси падали за віконцем (Тич., III, 1957, 423).
Словник української мови (СУМ-11)