навспак
НАВСПА́К, присл., діал. Назад, у зворотному напрямі.
[Служебка:] Чи світ навспак поверне? Шкляна гора розтане? Схаменись! Вона ж не з льоду, — з чистого кришталю! (Л. Укр., II, 1951, 200);
Життя — дивовижна ріка, що котить хвилі навспак, від гирла до істоку [до початку] (Нерв., Невигадане життя, 1958, 41).
Словник української мови (СУМ-11)