навідкладати

НАВІДКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Відкласти значну кількість чого-небудь.

Жінка стала одбирати книжки.. Чималеньку вже навідкладала купку і ще відбирала (Головко, ІІ, 1957, 452).

Значення в інших словниках

1. навідкладати — навідклада́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. навідкладати — -аю, -аєш, док., перех. Відкласти значну кількість чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навідкладати — НАВІДКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Відкласти значну кількість чого-небудь. Жінка стала одбирати книжки .. Чималеньку вже навідкладала купку і ще відбирала (А. Головко); За кілька днів бабуся навідкладала більше десятка яєць для інкубації (із журн.  Словник української мови у 20 томах