навіс
НАВІ́С, у, ч.
1. Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту кого-, чого-небудь від сонця, негоди і т. ін.
Вже через день усі хворі мали місця під просторими навісами на березі моря (Збан., Сеспель, 1961, 54);
Під навісом Антон утворив цілий склад з возів, плугів та борін (Чорн., Потік.., 1956, 295).
2. Те, що нависав зверху над чим-небудь.
Садок був невеличкий, але в ньому було кілька старих дерев, що стояли, сумно схиливши віти під тяжким навісом снігу (Л. Укр., III, 1952, 518);
В гірських районах, наприклад в Криму, як житла використовувались природні печери і навіси (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 32).
Словник української мови (СУМ-11)