навіс
НАВІ́С¹, у, ч.
1. Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту кого-, чого-небудь від сонця, негоди і т. ін.
Деснянськ зустрів її [Ольгу] весняною, тропічною зливою, і вона довго стояла на пристані під навісом (Н. Рибак);
Під навісом Антон утворив цілий склад з возів, плугів та борін (С. Чорнобривець);
Вже через день усі хворі мали місця під просторими навісами на березі моря (Ю. Збанацький);
Антон налаштовувався на зиму: дорубав дрова, поскладав їх під навіс, лущив вечорами квасолю і горох (Г. Пагутяк);
Майданчик перед кав'ярнею було охайно викладено рожевою плиткою, навіть столики під смугастим навісом виглядали пристойно (І. Роздобудько).
2. Те, що нависа зверху над чим-небудь натискає, давлячи на щось.
Коли вона [сніговиця] трохи ущухла, видко знов зимовий краєвид, з важким навісом снігу на вітах дерев (Леся Українка);
// Частина чого-небудь, яка виступає, звисаючи.
Вибійники не вибирали за зміну своєї полоски по всьому уступі, залишаючи після себе “навіси” (В. Вільний);
Наді мною була не стеля, а щось на зразок навісу, обтягненого червоним шовком (О. Авраменко, В. Авраменко);
В гірських районах, наприклад в Криму, як житла використовувались природні печери і навіси (з наук. літ.);
* Образно. – Еге ж, – нарешті насмішкувато глянув на лісника лемехуватий агроном і пересохлими навісами вій пригасив зневагу (М. Стельмах).
НАВІ́С², а, ч., спорт.
У футбольній грі – різновид передачі м'яча гравцеві у випадку, коли м'яч летить зверху.
У сучасному футболі захисник повинен володіти фінтом, уміти давати своєчасний і точний пас або навіс, влучно пробити по воротах (із журн.);
Нападник одеситів з власної половини поля зробив гарний навіс у штрафний майданчик суперника (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)