навіс

НАВІ́С¹, у, ч.

1. Покрівля на стовпах або інших опорах для захисту кого-, чого-небудь від сонця, негоди і т. ін.

Деснянськ зустрів її [Ольгу] весняною, тропічною зливою, і вона довго стояла на пристані під навісом (Н. Рибак);

Під навісом Антон утворив цілий склад з возів, плугів та борін (С. Чорнобривець);

Вже через день усі хворі мали місця під просторими навісами на березі моря (Ю. Збанацький);

Антон налаштовувався на зиму: дорубав дрова, поскладав їх під навіс, лущив вечорами квасолю і горох (Г. Пагутяк);

Майданчик перед кав'ярнею було охайно викладено рожевою плиткою, навіть столики під смугастим навісом виглядали пристойно (І. Роздобудько).

2. Те, що нависа зверху над чим-небудь натискає, давлячи на щось.

Коли вона [сніговиця] трохи ущухла, видко знов зимовий краєвид, з важким навісом снігу на вітах дерев (Леся Українка);

// Частина чого-небудь, яка виступає, звисаючи.

Вибійники не вибирали за зміну своєї полоски по всьому уступі, залишаючи після себе “навіси” (В. Вільний);

Наді мною була не стеля, а щось на зразок навісу, обтягненого червоним шовком (О. Авраменко, В. Авраменко);

В гірських районах, наприклад в Криму, як житла використовувались природні печери і навіси (з наук. літ.);

* Образно. – Еге ж, – нарешті насмішкувато глянув на лісника лемехуватий агроном і пересохлими навісами вій пригасив зневагу (М. Стельмах).

НАВІ́С², а, ч., спорт.

У футбольній грі – різновид передачі м'яча гравцеві у випадку, коли м'яч летить зверху.

У сучасному футболі захисник повинен володіти фінтом, уміти давати своєчасний і точний пас або навіс, влучно пробити по воротах (із журн.);

Нападник одеситів з власної половини поля зробив гарний навіс у штрафний майданчик суперника (з газ.).