навічний

НАВІ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що ві́чний 1.

Настирлива політика насильного окатоличення українського населення була також одним із засобів навічного закріплення цих [західноукраїнських] народів у колоніальному ярмі, засобом протидіяння орієнтаціям на Східну Україну і Росію (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 133).

Значення в інших словниках

1. навічний — наві́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. навічний — I навічн`ий-а, -е, діал. Навіжений. II нав`ічний-а, -е. Те саме, що вічний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навічний — НАВІ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що ві́чний 1. І світ – далекий – за малою тінню миттєвих роздоріж – посиротіє од холоду розлуки, і од стужі, і од навічних сліпосяйних щасть (В. Стус); Ось вона [істина], на цих стінах. Справжня, навічна.  Словник української мови у 20 томах
4. навічний — ВІ́ЧНИЙ (який не зникає, не перестає існувати; який існуватиме, триватиме довго, завжди), ДОВІ́ЧНИЙ, НАВІ́ЧНИЙ, НЕМИНУ́ЩИЙ, ПОВІ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ (перев. про подвиги, славу і т. ін. діяльність людей).  Словник синонімів української мови
5. навічний — I. Навічний, -а, -е Вѣчный. Нема... не переходячого на божому світі, нема повсічасного, навічного — або перейде, або привикнеш. МВ. (КС. 1902. X. 149). --------------- II. Навічни́й, -а́, -е́ = навіжений. А він на нього так як навічний, так і кинувсь. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка