навічно
НАВІ́ЧНО, присл. На весь час, назавжди.
Мій народ немов воскрес — Устав, аж брязнули кайдани! Навічно вже розбито прес — О, так підводяться титани! (Ус., Листя.., 1956, 120);
За колгоспами Української РСР відповідно до Конституції і Статуту сільськогосподарської артілі було закріплено у безплатне і безстрокове користування, тобто навічно, 35 млн. га землі (Іст. УРСР, II, 1957, 416).
Словник української мови (СУМ-11)