навіщось
НАВІ́ЩОСЬ, присл. З якоюсь метою, для чогось.
Балабуха навіщось нюхав їх [айстри], хоч вони зовсім не пахли (Н.-Лев., III, 1956, 53);
— Оце, Мелашко, наш шановний гість, товариш скульптор, — ще раз навіщось пояснив голова (Гончар, Новели, 1954, 91);
// 3 якоїсь причини, чомусь.
Хшановський та Мошицький виглядали молодими панами, у котрих повиростали навіщось ріденькі бороди (Н.-Лев., II, 1956, 72).
Словник української мови (СУМ-11)