нагвинчений

НАГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагвинти́ти.

*У порівн. Його кругла, мов кавун, голова, вертілася, як нагвинчена (Чорн., Визвол. земля, 1950, 26).

Значення в інших словниках

1. нагвинчений — нагви́нчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. нагвинчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нагвинтити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нагвинчений — НАГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до нагвинти́ти. Зі шпарини стриміла донизу .. металева ручка, звичайний шматок арматури з нагвинченою згори невеликою круглою ебонітовою кулькою (О. Ірванець); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах