нагвинчений

НАГВИ́НЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нагвинти́ти.

Зі шпарини стриміла донизу .. металева ручка, звичайний шматок арматури з нагвинченою згори невеликою круглою ебонітовою кулькою (О. Ірванець);

* У порівн. Його кругла, мов кавун, голова, вертілася, як нагвинчена (С. Чорнобривець);

// нагви́нчено, безос. пред.

– Еге-е, тут нагвинчено вже машину! – подумав я (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. нагвинчений — нагви́нчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. нагвинчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нагвинтити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нагвинчений — НАГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагвинти́ти. *У порівн. Його кругла, мов кавун, голова, вертілася, як нагвинчена (Чорн., Визвол. земля, 1950, 26).  Словник української мови в 11 томах