нагнаний

НА́ГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагна́ти.

Роєм вилися попід деревом чужі люди.., нагнані бог зна звідкіль (Н.-Лев., І, 1956, 338);

До кімнати не ввійшов, а вскочив, як псами нагнаний інженер Преображенський (Ле, Міжгір’я, 1953, 164);

// на́гнано, безос. присудк. сл.

Повне місто козаків та війська нагнано (Головко, II, 1957, 280).

Значення в інших словниках

1. нагнаний — на́гнаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. нагнаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нагнати. || нагнано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нагнаний — НА́ГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до нагна́ти. Роєм вилися попід деревом чужі люди.., нагнані бог зна звідкіль (І. Нечуй-Левицький); Нагнаний з одного боку, забіг підступом панотець із другого: – Оце ж бо й біда, що все хтось та має йому давати.  Словник української мови у 20 томах