нагнаний
НА́ГНАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нагна́ти.
Роєм вилися попід деревом чужі люди.., нагнані бог зна звідкіль (І. Нечуй-Левицький);
Нагнаний з одного боку, забіг підступом панотець із другого: – Оце ж бо й біда, що все хтось та має йому давати. Час уже, аби те давання скінчилося (Л. Мартович);
До кімнати не ввійшов, а вскочив, як псами нагнаний, інженер Преображенський (Іван Ле);
// на́гнано, безос. пред.
Повне місто козаків та війська нагнано (А. Головко);
Поволі смеркає. Звідкись нагнано хмар, посунули з-за лісу, нагнали присмерку, тужби (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)