нагнаний

НА́ГНАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нагна́ти.

Роєм вилися попід деревом чужі люди.., нагнані бог зна звідкіль (І. Нечуй-Левицький);

Нагнаний з одного боку, забіг підступом панотець із другого: – Оце ж бо й біда, що все хтось та має йому давати. Час уже, аби те давання скінчилося (Л. Мартович);

До кімнати не ввійшов, а вскочив, як псами нагнаний, інженер Преображенський (Іван Ле);

// на́гнано, безос. пред.

Повне місто козаків та війська нагнано (А. Головко);

Поволі смеркає. Звідкись нагнано хмар, посунули з-за лісу, нагнали присмерку, тужби (Ю. Бедзик).