1. Словник української мови у 20 томах

наглість

НА́ГЛІСТЬ, лості, ж.

Абстр. ім. до на́глий 5.

– Мене вразила ваша нахабність і наглість, – сказала Саня (І. Нечуй-Левицький);

– Подуати, яка наглість... Дворянин, нащадок старовинного роду по тилах огинається! (О. Гончар);

Він трохи припухає від такої геть не романтичної наглості (І. Карпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наглість — на́глість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. наглість — На́глість. Нагальність, невідкладність. Навівши ще кілька таких горендальних практик при виборах в Галичині і назвавши причиною всіх тих злочинів графа Потоцкого, звернув ся бесідник з апельом до парляменту, щоби признав наглість справи... Українська літературна мова на Буковині
  3. наглість — -лості, ж. Абстр. ім. до наглий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наглість — На́глість, -лости, -лості, -лістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. наглість — НА́ГЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до на́глий. — Мене вразила ваша нахабність і наглість, — сказала Саня (Н.-Лев., V, 1966, 208). Словник української мови в 11 томах
  6. наглість — Наглість, -ости ж. 1) Спѣшность. 2) Внезапность. Желех. Словник української мови Грінченка