нагрубити

НАГРУБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. нагрубля́ть; док. Наговорити кому-небудь грубощів.

Лейтенант знав Оленченка як хлопця нестриманого і був майже певен, що нагрубив таки він (Багмут, Записки.., 1961, 84).

Значення в інших словниках

1. нагрубити — нагруби́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нагрубити — -блю, -биш; мн. нагрублять; док. Наговорити кому-небудь грубощів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нагрубити — НАГРУБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. нагрубля́ть; док. Наговорити кому-небудь грубощів. Лейтенант знав Оленченка як хлопця нестриманого і був майже певен, що нагрубив таки він (І. Багмут); Він міг нагрубити і вважав, що йому, керівникові, так і належить (Д. Ткач).  Словник української мови у 20 томах