нагрубіянити
НАГРУБІЯ́НИТИ, ню, ниш, док. Те саме, що нагруби́ти.
— Як ходили ви з візитом до попечительки — нічого такого не траплялось тоді?.. Не нагрубіянили ви їй?.. (Вас., І, 1959, 138);
Цей чоловік, якому вона, зустрівшись перший раз, стільки нагрубіянила, став їй найдорожчим на світі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 190).
Словник української мови (СУМ-11)