нагукнути

НАГУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до нагу́кувати 2.

— Ага, заждіть, заждіть, я зараз нагукну його (Голов., Поезії, 1955, 372).

Значення в інших словниках

1. нагукнути — нагукну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нагукнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до нагукувати 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нагукнути — НАГУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого. Однокр. до нагу́кувати 2. – Дивіть! Нас перекинув, а сам ще й рюмає! – ще дужче розсердився пан, – Чого лежиш?! – суворо нагукнув він (А. Кримський); [Шинкарка (становить валізи додолу):] – Ага, заждіть, заждіть, я зараз нагукну його (С. Голованівський).  Словник української мови у 20 томах
4. нагукнути — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою...  Словник синонімів української мови