надати

НАДА́ТИ¹ див. надава́ти².

НАДА́ТИ², да́м, даси́, док., перех., розм. Дати в достатній кількості, задовольнити чим-небудь.

Дома ж то не надасть Тихон ніяк хліба. Народу, народу! один за одним як плав пливуть (Кв.-Осн., II, 1956, 146);

На кожную стеблиночку Пошлеш [хмаро] одну росиночку — А віку додаси, — А морю широченному, Глибокому, силенному Води не надаси! (Гл., Вибр., 1951, 70).

Значення в інших словниках

1. надати — нада́ти 1 дієслово доконаного виду дати можливість мати щось нада́ти 2 дієслово доконаного виду дати в достатній кількості, задовольнити кого-, що-небудь чимсь розм.  Орфографічний словник української мови
2. надати — [надатие] -дам, -даси, -дас'т', -дамо, -дасте, -дадут'; мин. даў, дала; нак. -дай, -дайтеи  Орфоепічний словник української мови
3. надати — I див. надавати II. II -дам, -даси, док., перех., розм. Дати в достатній кількості, задовольнити чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. надати — НАДА́ТИ¹ див. надава́ти². НАДА́ТИ², да́м, даси́, док., чого, розм. Дати в достатній кількості, задовольнити кого-, що-небудь чимсь. Дома ж то не надасть Тихон ніяк хліба. Народу, народу! один за одним як плав пливуть (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. надати — НАДАВА́ТИ кому, чому чого, рідше що (про який-небудь предмет, чинник — певним чином змінювати зовнішність, вигляд, форму кого-, чого-небудь; про вираз або риси обличчя, одяг і т. ін.  Словник синонімів української мови
6. надати — Нада́ти, див. надава́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. надати — Нада́ти, -ся см. надавати, -ся.  Словник української мови Грінченка