надаряти

НАДАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., перех., розм.

1. Наділяти чим-небудь, давати щось як подарунок, нагороду.

*Образно. Іще хлоп’ятком бувши, чарував [Б. Сметана] Пражан вибагливих своєю грою, А виріс — і почав їх надаряти, Одважний учень сміливих майстрів. Натхнення невсипущого дарами (Рильський, II, 1960, 289).

2. перен. Давати кому-небудь добрі поради, побажання і т. ін.

Балабуха не спромігся дати за Настю приданого ні мідного шага й тільки надарив своїм благословенням на дорогу (Н.-Лев., III, 1956, 251).

Значення в інших словниках

1. надаряти — надаря́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надаряти — -яю, -яєш, недок., надарити, -дарю, -дариш, док., перех., розм. 1》 Наділяти чим-небудь, давати щось як подарунок, нагороду. 2》 перен. Давати кому-небудь добрі поради, побажання і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надаряти — НАДАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., кого, розм. Дарувати що-небудь або багато чогось. * Образно. Іще хлоп'ятком бувши, чарував [Б.  Словник української мови у 20 томах
4. надаряти — НАГОРОДИ́ТИ кого чим (висловити подяку, виразити задоволення, схвалення, виявити прихильність у нагороду за що-небудь), ВИ́НАГОРОДИТИ, ОБДАРУВА́ТИ, НАДІЛИ́ТИ, НАДАРИ́ТИ розм.; ПОДАРУВА́ТИ кому що (звичайно зі сл. усмішка, погляд і т. ін.). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. надаряти — Надаря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. надари́ти, -рю́, -риш, гл. Одарять, одарить. Сидить поруч із нею і надаря її тим щастям. Левиц. І. 515. Дарами надарити. Мет. 376. Мати Божа не возлюбила, не возлюбила, не надарила. Чуб. III. 334. Надарив Бог зайця хвостом. Ном. № 2489.  Словник української мови Грінченка