надбаний
НА́ДБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надба́ти.
Кожний думав зараз про себе, як би то заховати перед ворогами надбане добро (Мак., Вибр., 1956, 410);
Це не значить, що вона [культура] одкидає все надбане за часи панування інших класів (Еллан, II, 1958, 83);
// на́дбано, безос. присудк. сл.
[Настя:] Набере добра Данило від Платана, що з діда-прадіда в льохах, та у коморах, та у степах наховано і надбано! (К.-Карий, II, 1960, 59);
Осінь всім багата. Досить є на дворі, Не пустує хата. Надбано в коморі (Граб., І, 1959, 374).
Словник української мови (СУМ-11)