1. Словник української мови в 11 томах

надбаний

НА́ДБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надба́ти.

Кожний думав зараз про себе, як би то заховати перед ворогами надбане добро (Мак., Вибр., 1956, 410);

Це не значить, що вона [культура] одкидає все надбане за часи панування інших класів (Еллан, II, 1958, 83);

// на́дбано, безос. присудк. сл.

[Настя:] Набере добра Данило від Платана, що з діда-прадіда в льохах, та у коморах, та у степах наховано і надбано! (К.-Карий, II, 1960, 59);

Осінь всім багата. Досить є на дворі, Не пустує хата. Надбано в коморі (Граб., І, 1959, 374).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надбаний — на́дбаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. надбаний — Набутий, нажитий, (досвід) нагромаджений, накопичений, здобутий. Словник синонімів Караванського
  3. надбаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надбати. || надбано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. надбаний — НА́ДБАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до надба́ти. В склепах загарбані віками Лежать заховані скарби: Все те, що надбане трудами, Слізьми голодної юрби (М. Вороний); Це не значить, що вона [культура] одкидає все надбане за часи панування інших класів (В. Словник української мови у 20 томах
  5. надбаний — На́дбаний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)