1. Словник української мови в 11 томах

надбання

НАДБА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. надба́ти.

Нам кумир заступив ідеали. Дух надбання нам жить не дає (Граб., І, 1959, 534).

2. Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток.

Надаючи величезного значення силі прикладу, передовому досвідові організації виробництва, В. І. Ленін вимагав, щоб цей досвід ставав надбанням мас (Ком. Укр., 5, 1961, 4);

— Ви пробачте мені, але я дивуюся, чому ви не опублікуєте своїх досягнень, чому ви не зробите їх надбанням людства і науки? (Смолич, І, 1958, 70);

Радянський народ, вихований в дусі пролетарського інтернаціоналізму, ділиться своїми надбаннями з усіма країнами народної демократії (Рад. Укр., 6.XI 1956, 1);

// Результат роботи (перев. позитивний).

Можна з певністю сказати, що лише та техніка буде передовою, яка зуміє використати надбання вчених (Наука.., 5, 1960, 45);

// Те нове, що має важливе значення для кого-, чого-небудь.

— Ви знаєте його? — Бальзаку не терпілося почути відповідь. — Знаю дуже мало, але досить, щоб мати, право сказати вам, що це знайомство не найліпше надбання для вас, Оноре (Рибак, Помилка.., 1956, 137).

3. Те, що придбано, нажито.

— Не одна молодиця та дівка на селі тобі завидує: Клим надбав усякого надбання (Н.-Лев., III, 1956, 349);

Вона з радісним запалом почала демонструвати свої надбання, вихваляючи їх з таким захопленням, мовби це справді були якісь унікальні речі (Добр., Тече річка.., 1961, 81);

Я опустив руку із дорогоцінним надбанням у кишеню, але випустити щипців із рук не мав сили (Збан., Єдина, 1959, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надбання — надба́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. надбання — (дія) придбання, нажиття, набуття, здобуття, НАГРОМАДЖЕННЯ, здобування, набування; (надбане) здобуток, набуток, р. надбанок, як ім. добромнабуте; (культурне) доробок, спадщина. Словник синонімів Караванського
  3. надбання — I багатство, власність, добро, здобуток, кривавиця (важко нажите), майно, набуток, надбанок, нажиток, скарб, статки Фразеологічні синоніми: набуте кров'ю і потом; надбане мозолями; нажите власним горбом; нажите власною працею II див. багатство Словник синонімів Вусика
  4. надбання — [надбан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  5. надбання — -я, с. 1》 Дія за знач. надбати. 2》 Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток. || Результат роботи (перев. позитивний). || Те нове, що має важливе значення для кого-, чого-небудь. 3》 Те, що придбано, нажито. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. надбання — Набуток, здобуток, добро, маєток, див. нажива Словник чужослів Павло Штепа
  7. надбання — НАДБА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. надба́ти. Нам кумир заступив ідеали. Дух надбання нам жить не дає (П. Грабовський); Прикупив [Терентій Плачинда] до своїх ґрунтів .. сінокосу. Словник української мови у 20 томах
  8. надбання — НАДБА́ННЯ (те, що хто-небудь здобув, придбав; про явище культури, науки і взагалі духовної сфери — те, що хто-небудь здобув, органічно засвоїв і що неподільно належить йому), ЗДОБУ́ТОК, НАБУ́ТОК, ПРИДБА́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  9. надбання — Надба́ння, -ння; -ба́ння, -ба́нь і -ба́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. надбання — Надба́ння, -ня с. Пріобрѣтенное имущество. І все твоє надбання пожакують. К. ЦН. 263. Неділене між нами все надбання наше. К. ХП. 62. Словник української мови Грінченка