надбати
НАДБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Придбати, нажити що-небудь.
Ще змалечку удвох ягнята пасли, А потім побралися. Худоби діждалися, — Придбали хутір, став і млин. Садок у гаї розвели І пасіку чималу, — Всього надбали (Шевч., І, 1951, 311);
Увесь наш прадідівський спадок, Усе, що встигнемо надбать. Одержить з наших рук нащадок, Щоб далі й далі передать (Дор., Тобі, народе.., 1959, 19);
// Завести кого-небудь.
— Ціла боса команда в хаті. Одне менше другого!.. — В літах дядько, а потомків, бач, надбав (Гончар, Таврія.., 1957, 346).
2. Здобути, набути що-небудь.
— Мабуть, не погано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров’я! (Н.-Лев., І, 1956, 133);
Партійні організації Закарпаття вже надбали певний досвід інтернаціонального виховання трудящих (Ком. Укр., 10, 1962, 66).
Значення в інших словниках
- надбати — надба́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- надбати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Придбати, нажити що-небудь. || Завести кого-небудь. 2》 Здобути, набути що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надбати — НАДБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, чого. 1. Поступово придбати працею що-небудь (гроші, матеріальні цінності і т. ін.). Ще змалечку удвох ягнята пасли, А потім побралися. Худоби діждалися, – Придбали хутір, став і млин. Словник української мови у 20 томах
- надбати — НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев. Словник синонімів української мови
- надбати — Надба́ти, -ба́ю, -ба́єш чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- надбати — Надба́ти, -ба́ю, -єш гл. Нажить, пріобрѣсть, благопріобрѣсть, заработать. Запряна пучками та надбала ручками. Ном. № 9963. Словник української мови Грінченка