1. Словник української мови у 20 томах

надбати

НАДБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, чого.

1. Поступово придбати працею що-небудь (гроші, матеріальні цінності і т. ін.).

Ще змалечку удвох ягнята пасли, А потім побралися. Худоби діждалися, – Придбали хутір, став і млин. Садок у гаї розвели І пасіку чималу, – Всього надбали (Т. Шевченко);

Добру калитку грошей надбав [доктор] (Ганна Барвінок);

[Неріса:] Та й ти, як спадок одібрав по батьку, то не питав, хто й як його надбав (Леся Українка);

// Нажитиу великій кількості, обзавестися кимсь.

– Ціла боса команда в хаті. Одне менше другого!.. – В літах дядько, а потомків, бач, надбав (О. Гончар).

2. Одержати, здобути, дістати що-небудь (властивість, якість, стан і т. ін.).

– Мабуть, не погано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров'я! (І. Нечуй-Левицький);

– Ну, дорогий мій друже, чи не стати б вам мистецтвознавцем?.. На додачу до всіх інших ваших прекрасних якостей. – Яких саме? – іронічно поспитав я. – Тих, що ви вже надбали, а особливо тих, які надбаєте в майбутньому (Є. Гуцало);

Надбати досвіду.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надбати — надба́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надбати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Придбати, нажити що-небудь. || Завести кого-небудь. 2》 Здобути, набути що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надбати — НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев. Словник синонімів української мови
  4. надбати — Надба́ти, -ба́ю, -ба́єш чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. надбати — НАДБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Придбати, нажити що-небудь. Ще змалечку удвох ягнята пасли, А потім побралися. Худоби діждалися, — Придбали хутір, став і млин. Садок у гаї розвели І пасіку чималу, — Всього надбали (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. надбати — Надба́ти, -ба́ю, -єш гл. Нажить, пріобрѣсть, благопріобрѣсть, заработать. Запряна пучками та надбала ручками. Ном. № 9963. Словник української мови Грінченка