надбанок
НАДБА́НОК, нку, ч., розм.
Те саме, що надба́ння 2.
Він [Т. Шевченко] подумав про свою книжечку з віршами – єдиний надбанок. Де вона? Так, так, за халявою. Отже, не пропаде (О. Гуреїв).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me