надбання
НАДБА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. надба́ти.
Нам кумир заступив ідеали. Дух надбання нам жить не дає (П. Грабовський);
Прикупив [Терентій Плачинда] до своїх ґрунтів .. сінокосу. Здається, треба втішатися чоловікові, але замість радості надбання, чорна гризота судомить душу Терентія (М. Стельмах).
2. Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток.
– Ви пробачте мені, але я дивуюся, чому ви не опублікуєте своїх досягнень, чому ви не зробите їх надбанням людства і науки? (Ю. Смолич);
– Досвід його [Куцевича] інституту мусить стати надбанням для інших (Н. Рибак);
Хоч яким сучасним буде Київ, він завжди дбайливо зберігатиме витвори стародавнього зодчества як величезне народне надбання (з наук.-попул. літ.);
// Результат роботи, досягнення.
Надбаннями хвались, здобутими учора, Та йди щодня вперед, не зупиняй ходи (П. Усенко);
Можна з певністю сказати, що лише та техніка буде передовою, яка зуміє використати надбання вчених (з наук.-попул. літ.).
3. Те, що придбане, нажите ким-небудь; добро.
– Не одна молодиця та дівка на селі тобі завидує: Клим надбав усякого надбання (І. Нечуй-Левицький);
[Юда:] Їм [рибалкам] що, які маєтки їм потрібні?.. Мені ж таки було про що подумать! [Прочанин:] Вжеж! Батьківське надбання не абищо! (Леся Українка);
– Єдине надбання в господарстві – корова, мушу врятувати (Іван Ле).
Значення в інших словниках
- надбання — надба́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- надбання — (дія) придбання, нажиття, набуття, здобуття, НАГРОМАДЖЕННЯ, здобування, набування; (надбане) здобуток, набуток, р. надбанок, як ім. добромнабуте; (культурне) доробок, спадщина. Словник синонімів Караванського
- надбання — I багатство, власність, добро, здобуток, кривавиця (важко нажите), майно, набуток, надбанок, нажиток, скарб, статки Фразеологічні синоніми: набуте кров'ю і потом; надбане мозолями; нажите власним горбом; нажите власною працею II див. багатство Словник синонімів Вусика
- надбання — [надбан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- надбання — -я, с. 1》 Дія за знач. надбати. 2》 Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток. || Результат роботи (перев. позитивний). || Те нове, що має важливе значення для кого-, чого-небудь. 3》 Те, що придбано, нажито. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надбання — Набуток, здобуток, добро, маєток, див. нажива Словник чужослів Павло Штепа
- надбання — НАДБА́ННЯ (те, що хто-небудь здобув, придбав; про явище культури, науки і взагалі духовної сфери — те, що хто-небудь здобув, органічно засвоїв і що неподільно належить йому), ЗДОБУ́ТОК, НАБУ́ТОК, ПРИДБА́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
- надбання — Надба́ння, -ння; -ба́ння, -ба́нь і -ба́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- надбання — НАДБА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. надба́ти. Нам кумир заступив ідеали. Дух надбання нам жить не дає (Граб., І, 1959, 534). 2. Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток. Словник української мови в 11 томах
- надбання — Надба́ння, -ня с. Пріобрѣтенное имущество. І все твоє надбання пожакують. К. ЦН. 263. Неділене між нами все надбання наше. К. ХП. 62. Словник української мови Грінченка