1. Словник української мови в 11 томах

надбережжя

НАДБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Смуга землі вздовж берега.

Зелений ряст вкривав усе надбережжя, ліз на кручі (Донч., Вибр., 1948, 124);

Чим далі вони в море [пливуть], тим ширше відкривається їм надбережжя своїми безлюдними кучугурами (Гончар, Тропка, 1963, 233).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надбережжя — надбере́жжя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. надбережжя — Узбережжя, набережжя, побережжя, прибережжя. Словник синонімів Караванського
  3. надбережжя — див. берег Словник синонімів Вусика
  4. надбережжя — -я, с. Смуга землі вздовж берега. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. надбережжя — НАДБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Смугв землі вздовж берега. Весна кримського надбережжя огорнула його [робітника] старе тіло, мов соки землі вливалися в душу (Ю. Яновський); Чим далі вони в море [пливуть], тим ширше відкривається їм надбережжя своїми безлюдними кучугурами (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  6. надбережжя — БЕ́РЕГ (край землі, а також місцевість, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін.); БЕРЕЖИ́НА розм. (смуга землі уздовж певного водоймища); УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, ПОБЕРЕ́ЖЖЯ, НАДБЕРЕ́ЖЖЯ (смуга землі і місцевіть уздовж берега моря, озера, великої ріки). Словник синонімів української мови
  7. надбережжя — Надбере́жжя, -жжя, -жжю, -жжям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)