надбаний

НА́ДБАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до надба́ти.

В склепах загарбані віками Лежать заховані скарби: Все те, що надбане трудами, Слізьми голодної юрби (М. Вороний);

Це не значить, що вона [культура] одкидає все надбане за часи панування інших класів (В. Еллан-Блакитний);

// у знач. прикм.

Кожний думав зараз про себе, як би то заховати перед ворогами надбане добро (О. Маковей);

// на́дбано, безос. пред.

Надбано [у Дениса], хвалити Бога, і на дочок, і на синів: є в чому походити, є що з'їсти й спити (Б. Грінченко);

Осінь всім багата, Досить є на дворі, Не пустує хата, Надбано в коморі (П. Грабовський).

2. у знач. прикм. Те саме, що набу́тий¹; протилежне вроджений.

Спадкова недуга перебігом своїм нерідко нагадує надбану (з наук.-попул. літ.).