надбирати

НАДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІБРА́ТИ, надберу, надбереш, док., перех. Відбирати від загальної кількості чого-небудь якусь частину.

Значення в інших словниках

1. надбирати — надбира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надбирати — -аю, -аєш, недок., надібрати, надберу, надбереш, док., перех. Відбирати від загальної кількості чого-небудь якусь частину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надбирати — НАДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІБРА́ТИ, надберу́, надбереш́, док., що. Відбирати від загальної кількості чого-небудь якусь частину.  Словник української мови у 20 томах
4. надбирати — Надбира́ти, -бира́ю, -бира́єш; надібра́ти, надбе́ру, -бере́ш, -беру́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)