надбігати

НАДБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш, док.

1. Біжучи, досягати чого-небудь, наближатися до якогось місця.

Надбігає [русалка] до болота, бризкає водою з пальців (Л. Укр., III, 1952, 219);

Надбіг [Лис Микита] до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби (Фр., IV, 1950, 93);

// Швидко, поспішно приходити, прибігати.

Я хапаю його за руки і тягну в глиб хати, коли надбігає пан Адам і все розуміє (Коцюб., II, 1955, 258);

Невідомо, чим би кінчилася ця бійка, коли б не надбігли млинарські робітники (Смолич, II, 1958, 55);

*Образно. Надбіг і майже відбігає вже, не оглядаючись, кучерявий червень (Крот., Сини.., 1948, 263);

// Швидко приїжджати, прибувати.

Машини то надбігають, то відходять, а мені й не рушитися без білета (Кобр., Вибр., 1954, 26).

2. Швидко насуваючись, покривати собою.

Валом надбігла вода і заплюскотіла при ногах монголів (Фр., VI, 1951, 124);

З моря надбігла прибійна хвиля і залила Тико (Трубл., Вовки.., 1936, 18).

Значення в інших словниках

1. надбігати — надбіга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надбігати — Прибігати, підбігати, добігати.  Словник синонімів Караванського
3. надбігати — -аю, -аєш, недок., надбігти, -іжу, -іжиш, док. 1》 Біжучи, досягати чого-небудь, наближатися до якогось місця. || Швидко, поспішно приходити, прибігати. || Швидко приїжджати, прибувати. 2》 Швидко насуваючись, покривати собою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. надбігати — НАДБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш, док. 1. Швидко, поспішно приходити, прибігати. Заспані діти і ягнята на толоці собі збір мають. Тут мами надбігають і приносять хліб і сир своїм, аби не поголодніли, в поле (В.  Словник української мови у 20 томах
5. надбігати — НАБІ́ГТИ (про воду, хвилю — швидко насуваючись, покрити собою що-небудь), НАДБІ́ГТИ, НАКОТИ́ТИ, НАКОТИ́ТИСЯ. — Недок.: набіга́ти, надбіга́ти, нако́чувати, нако́чуватися. З моря набігла хвиля з білими густими гребенями (І.  Словник синонімів української мови