надбігати
НАДБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш, док.
1. Швидко, поспішно приходити, прибігати.
Заспані діти і ягнята на толоці собі збір мають. Тут мами надбігають і приносять хліб і сир своїм, аби не поголодніли, в поле (В. Стефаник);
Ось надбіг отрок і звістив, що на шляху за ними показуються поодинокі їздці (Юліан Опільський);
* Образно. Вже з піснями розколисаними Голий березень надбіг (М. Рильський);
// Швидко приїжджати, прибувати.
Машини то надбігають, то відходять, а мені й не рушитися без білета (Н. Кобринська);
// Біжучи, досягати чого-небудь, наближатися до якогось місця.
І все до жолобу старого надбіга: Вечірня з'єднує усіх тварин жага (М. Рильський);
Надбіг [Лис Микита] до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби (І. Франко).
2. Швидко насуваючись, покривати собою.
Валом надбігла вода і заплюскотіла при ногах монголів (І. Франко);
З моря надбігла прибійна хвиля і залила Тико (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)