надзорець

НАДЗО́РЕЦЬ, рця, ч., діал. Наглядач.

— Лишіть їх, панно Маріє! — перебила тітка скоро, — лишіть їх! Не знаєте? Молодіж чується свобіднішою, коли не бачить надзорців над собою (Коб., І, 1956, 151).

Значення в інших словниках

1. надзорець — надзо́рець іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. надзорець — -рця, ч., діал. Наглядач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надзорець — НАДЗО́РЕЦЬ, рця, ч., діал. Наглядач. – Лишіть їх, панно Маріє! – перебила тітка скоро, – лишіть їх! Не знаєте? Молодіж чується свобіднішою, коли не бачить надзорців над собою (О. Кобилянська); Знов інші надзорці, мов наївшися дурійки, бігали вулицями (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах