надивуватися

НАДИВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Багато, досхочу дивуватися.

[Варка:] Дивлюсь на свого чоловіка і не надивуюся, зовсім неначе не Демко, а якийсь підпанок або купець! (Крон., II, 1958, 208);

Пріська надивувалася вволю, дивлячись, як пані спокійно, з легким серцем, натягала на чорні сорочки своїм дітям новомодні сукні (Л. Янов., І, 1959, 226);

// Намилуватися вволю, до повного задоволення.

Та не бери її весною В свій рай небесний, не бери, А дай твоєю красотою Надивуватись на землі (Шевч., II, 1953, 293).

Значення в інших словниках

1. надивуватися — надивува́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надивуватися — -уюся, -уєшся, док. Багато, досхочу дивуватися. || Намилуватися вволю, до повного задоволення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надивуватися — НАДИВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Багато, досхочу подивуватися. [Варка (сама):] Дивлюсь на свого чоловіка і не надивуюся, зовсім неначе не Демко, а якийсь підпанок або купець! (М.  Словник української мови у 20 томах
4. надивуватися — Надивуватися, -вуюся, -єшся гл. Надивиться. Вже й надивувався, вже й намилувався. Чуб. V. 283.  Словник української мови Грінченка