надихуватися

НАДИ́ХУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., НАДИ́ХАТИСЯ, нади́хаюся, нади́хаєшся і нади́шуся, нади́шешся, док. Багато, досхочу дихати.

Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатися польового повітря, щоб аж у грудях займалось (Мирний, IV, 1955, 294);

Після підвалу Це повітря здавалося таким цілющим, що вона не могла надихатися (Хижняк, Тамара, 1959, 132);

// Дихаючи, вбирати в себе що-небудь.

Вона надихалась у церкві ладану, і їй тепер здається, що його запах стоїть і тут, на вулиці (Донч., III, 1956, 27);

— Коли надихаєшся голубого диму, голова закрутиться, сп’яніє і не встоїш на ногах (Чорн., Визвол. земля, 1959, 164);

*Образно. Борис сидів, впивався тим чудовим видом, надихувався якимсь дивним, чистим супокоєм (Фр., III, 1950, 400).

НАДИ́ХУВАТИСЯ² див. надиха́тися.

Значення в інших словниках

1. надихуватися — нади́хуватися 1 дієслово недоконаного виду багато, досхочу дихати нади́хуватися 2 дієслово недоконаного виду відчувати душевне піднесення  Орфографічний словник української мови
2. надихуватися — I -уюся, -уєшся, недок., надихатися, надихаюся, надихаєшся і надишуся, надишешся, док. Багато, досхочу дихати. || Дихаючи, вбирати в себе що-небудь. II див. надихатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надихуватися — НАДИ́ХУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., НАДИ́ХАТИСЯ, нади́хаюся, нади́хаєшся і нади́шуся, нади́шешся, док. Багато, досхочу подихати. Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатися польового повітря, щоб аж у грудях займалось (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
4. надихуватися — НАДИХА́ТИСЯ (НАДИ́ХУВАТИСЯ) чим і без додатка (відчувати приплив душевного піднесення під впливом чого-небудь, перейматися натхненням), ОКРИЛЯ́ТИСЯ (ОКРИ́ЛЮВАТИСЯ) без додатка, підсил., ОДУХОТВОРЯ́ТИСЯ книжн. рідше, ОДУШЕВЛЯ́ТИСЯ заст.  Словник синонімів української мови