надихуватися
НАДИ́ХУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., НАДИ́ХАТИСЯ, нади́хаюся, нади́хаєшся і нади́шуся, нади́шешся, док.
Багато, досхочу подихати.
Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатися польового повітря, щоб аж у грудях займалось (Панас Мирний);
Після підвалу Це повітря здавалося таким цілющим, що вона не могла надихатися (А. Хижняк);
Перед смертю не надишешся (приказка);
// Дихаючи, вбирати в себе що-небудь.
Вона надихалась у церкві ладану, і їй тепер здається, що його запах стоїть і тут, на вулиці (О. Донченко);
– Коли надихаєшся голубого диму, голова закрутиться, сп'яніє і не встоїш на ногах (С. Чорнобривець);
* Образно. Борис сидів, впивався тим чудовим видом, надихувався якимсь дивним, чистим супокоєм (І. Франко).
НАДИ́ХУВАТИСЯ² див. надиха́тися.
Словник української мови (СУМ-20)