надколювати

НАДКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДКО́ЛОТИ, колю́ ко́леш, док., перех.

1. Трохи, це до кінця розколювати.

2. Проколювати чим-небудь гострим, робити уколи зверху.

Значення в інших словниках

1. надколювати — надко́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надколювати — див. ламати  Словник синонімів Вусика
3. надколювати — -юю, -юєш, недок., надколоти, -колю, -колеш, док., перех. 1》 Трохи, не до кінця розколювати. 2》 Проколювати чим-небудь гострим, робити уколи зверху.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. надколювати — НАДКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДКОЛО́ТИ, колю́ ко́леш, док., що. 1. Трохи, це до кінця розколювати. – Я тобі дерев'яні шаблі робив, а ти промінював їх у куркуленків за сало та гречані оладки. Пам'ятаєш, був такий Омелечко Чагура?...  Словник української мови у 20 томах
5. надколювати — НАДБИ́ТИ (ударивши, пошкодити, зробити тріщину, щербину, відбити шматок і т. ін.), НАДКОЛО́ТИ. — Недок.: надбива́ти, надко́лювати. Надбити миску; Надколоти камінь.  Словник синонімів української мови
6. надколювати — Надколювати, -люю, -єш сов. в. надколоти, -лю́, -леш, гл. Надкалывать, надколоть.  Словник української мови Грінченка