надовго

НАДО́ВГО, присл. На тривалий, довгий час, на великий строк.

Їй було жалко, що надовго перервуться їхні стрічі в тихому лісі (Коцюб., II, 1955, 316);

Іноді він надовго поринав у такий глибокий роздум, що його будили, як сонного, і тоді він прокидався (Довж., І, 1958, 430).

Значення в інших словниках

1. надовго — надо́вго прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. надовго — присл. На тривалий, довгий час, на великий строк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надовго — НАДО́ВГО, присл. На тривалий, довгий час, на великий строк. Їй було жалко, що надовго перервуться їхні стрічі в тихому лісі (М. Коцюбинський); Іноді він надовго поринав у такий глибокий роздум, що його будили, як сонного, і тоді він прокидався (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах
4. надовго — Надо́вго, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. надовго — Надовго нар. Надолго. Хиба надовго старий жениться: або сам умре, або жінка покине. ЗОЮР. І. 148.  Словник української мови Грінченка