надпитий

НАДПИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надпи́ти.

Перед кожним стояла склянка пива, до половини надпита (Фр., І, 1955, 229);

// У знач. прикм.

На кріслі біля неї надпита склянка води й папірець від порошку проти болю голови (Вільде, Винен.., 1959, 13).

Значення в інших словниках

1. надпитий — надпи́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. надпитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надпити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надпитий — НАДПИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до надпи́ти. Перед кожним стояла склянка пива, до половини надпита (І. Франко); // у знач. прикм. На кріслі біля неї [мами] надпита склянка води й папірець від порошку проти болю голови (Ірина Вільде).  Словник української мови у 20 томах