надпитий

надпи́тий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до надпити.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. надпитий — надпи́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. надпитий — НАДПИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до надпи́ти. Перед кожним стояла склянка пива, до половини надпита (І. Франко); // у знач. прикм. На кріслі біля неї [мами] надпита склянка води й папірець від порошку проти болю голови (Ірина Вільде).  Словник української мови у 20 томах
3. надпитий — НАДПИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надпи́ти. Перед кожним стояла склянка пива, до половини надпита (Фр., І, 1955, 229); // У знач. прикм. На кріслі біля неї надпита склянка води й папірець від порошку проти болю голови (Вільде, Винен.., 1959, 13).  Словник української мови в 11 томах