надрив
НАДРИ́В, у, ч.
1. Надірване місце.
Надрив на конверті;
2. перен: Надмірне фізичне напруження, зусилля.
Робота [на гідростанції] не дуже тяжка, скоріше вона легка. В основному це керування машинами. Так звані різноробочі теж працюють без надриву (Довж., III, 1960, 510);
Він важко дихав, кашляв з надривом (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 132);
// Неприродність, хворобливість у виявленні якого-небудь почуття.
— Не любить він мене, — промовила Зінька з якимсь надривом, і очі її раптом наповнились слізьми (Шиян, Баланда, 1957, 157).
Словник української мови (СУМ-11)