надриватися
НАДРИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАДІРВА́ТИСЯ, дірву́ся, ді́рвешся, док.
1. Розриватися трохи, не до кінця.
Пакет надірвався.
2. перен. Робити що-небудь з надмірним зусиллям, напруженням, стараючись з усієї сили.
Марко аж надривався, із силою кидав тяжкі навильники, захекався, змокрів (Горд., Дівчина.., 1954, 205);
Надриваючись, Даша виволокла на перон два важких чемодани, допомогла жінці вийти з вагона (Жур., Даша, 1961, 23);
// Дуже голосно кричати, говорити.
П’ять-шість дужих чоловічих голосів надривалися, щоб перекричати один одного (Л. Янов., І, 1959, 360);
Даремно надривався фа шистський диктор, закликаючи захисників застави здатись (Збан., Між .. людьми, 1955, 59);
*Образно. Окаянний вітер надривався в димарі, гудів і лютував (Донч., III, 1956, 129).
3. перен., розм. Надмірним напруженням, зусиллям завдавати шкоди здоров’ю; підриватися.
Ставить [Гоша] їх [дітей] на важкі роботи, а вони потім хникають, надриваються (Гончар, Таврія, 1952, 138).
4. тільки недок. Пас. до надрива́ти.
◊ Се́рце (душа́) надрива́ється — хто-небудь тяжко мучиться, страждає.
Все я бачив; од усього Серце надривалось, — І тоді журливе слово На папір прохалось (Щог., Поезії, 1958, 56).
Словник української мови (СУМ-11)