надрочити

НАДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех., розм. Підбурити, нацькувати проти кого-небудь.

— Ох, не згадуй мені, Власе, про того спекулянта. — Це тебе син так надрочив проти нього? (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 45).

Значення в інших словниках

1. надрочити — надрочи́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надрочити — -рочу, -рочиш, док., надрочувати, -ую, -уєш, недок., перех., розм. Підбурити, нацькувати проти кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надрочити — НАДРОЧИ́ТИ див. надро́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. надрочити — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. надрочити — Надрочи́ти см. надрочувати.  Словник української мови Грінченка